Взаємодія з агресивними дітьми

 

 

 

 

Корисні поради

•   3 агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах - тим самим ви «підключаєтесь» до її збудження і провокуєте посилення агресивних імпульсів. Послідовне використання спокійної, плавної мови дасть змогу дитині переключитися і почати слухати вас. Особливо важливо при цьому визнати право дитини позбуватися своєї енергії різними способами. Після такого визнання дитина почне до вас прислухатися, і тоді у вас з'явиться шанс допомогти їй оволодіти більш конструктивними методами «виходу» агресивних імпульсів.

•   Деякі діти під впливом «розумних» дорослих довгий час здатні стримувати свої агресивні імпульси навіть тоді, коли інші зачіпають їхню особистість («Дратися недобре! Не звертай уваги!»). Правда, ніхто не вчить, яким чином дитина може не чути образ на свою адресу. І ось цих витриманих молодих людей час від часу прориває. Але якщо вона ударить людину в такому стані - то це може привести до травми ображальника. І оправдатися неможливо: «Він з тебе просто глузував, а ти йому руку зламав!..» Тому, як співають в пісні, «честь должна быть спасена мгновенно». Тоді буде набагато менше проблем.

•   Агресивні прояви можливо знімати за допомогою деяких вправ. Діти добре оволодівають ними в тому випадку, якщо агресивність насправді завдає таким дітям велику кількість проблем і вони розуміють це. Наприклад, можливо навчити дитину концентрувати увагу в момент імпульсу на своїх руках і навмисне стискати кулаки з максимальною напругою. Гіпернапруження обов'язково зміниться релаксацією м'язів. І якщо агресія не проходить зовсім, то тепер вона стає керованою.

•   Добре   допомагає  агресивним  дітям  і  психофізичне  тренування.  Навик

виконання вправи «Левитація рук» допомагає знизити загальний рівень агресивності і навчитися керувати собою в кризових ситуаціях.

 

Правила покарання

•        Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини - ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання повинно бути корисним.

•        Якщо є сумніви, покарати чи ні, не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі й нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».

•        За один раз - одне. Навіть якщо провин велика кількість, покарання може бути суворим, але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожну провину. Салат із покарань - страва не для дитячої душі ! Покарання - не за рахунок любові, щоб не трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й нагороді на які вона заслуговує.

•        Строк давності. Краще не карати, ніж карати з запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.

•        Покараний - пробачений. Інцидент вичерпаний. Сторінка перегорнута. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку !

•        Без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки в зворотній бік.

•         Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання вона має боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення. Необхідно прийняти, як реальність, що дитина, не будучи досконалою, не може не засмучувати тих, хто її любить.

  

Правила роботи з агресивними дітьми:

1.  Бути уважним до потреб дитини.

2.  Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3.  Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

4.  Покарання не повинні принижувати дитину.

5.  Навчити прийнятних способів вираження гніву.

6.  Давати дитині можливість виявити гнів безпосередньо після фруструючої події.

7.  Розвивати здатність до емпатії.

8.  Розширювати поведінковий репертуар дитини.

9.  Відпрацювати навички регулювання в конфліктних ситуаціях.

10.    Учити брати відповідальність на себе.

Прийоми,   які можна використовувати в роботі з агресивними дітьми:

1.  Якщо    агресія    є    усвідомленим,    контрольованим   актом  з  боку  дитини,  то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікти агресивні дії або (якщо це не нанесе серйозної шкоди для самої дитини та оточення) ігнорувати ці дії, не піддаючись на витівку.

2.  Якщо агресія виступає як прояв садо-мазохістських  схильностей, то роботу психолога слід проводити спільно з психотерапевтом та психіатром.

3.  Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

І. навчання дітей контролю за своїми емоціями і способами відрегулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (ця стратегія використовується, якщо агресія проявляється в прямій формі). Наприклад, треба вчити дитину переводити пряму агресію в непряму за допомогою предметів - заміщувачів, позбавлятися внутрішньої напруги через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, прояв символічної агресії;

II. розвиток у дитини вміння знижувати рівень емоційної напруги через фізичну релаксацію ( для цього використовується прослуховування медитативної музики, фантазії - візуалізації, повільні танці, спеціальні дихальні вправи, методи аутотренінгу і т. п.);

III.  навчання вмінню показувати партнеру по спілкуванню свої почуття через їх вербалізацію і запрошення до співпраці (така стратегія розробляється в гуманістичному підході). В результаті таких дій відбувається подолання протиріч, попередження конфліктів в майбутньому.