Як спілкуватися з дітьми про насильство

 

Коли трапляється будь-яка подія, сповнена насильства та жорстокості, природною реакцією будь-якої людини є намагання захистити дітей від жахливих деталей, що описуються у ЗМІ. Втім, в еру всюдисущих інформаційних технологій відгородити дітей від неприємних новин – особливо після досягнення ними шкільного віку – стає практично неможливо. Однак існують певні методи, за допомогою яких ми, освітяни та члени родин, можемо допомогти молодим людям справлятися та розуміти трагедії світу, що їх оточує. Ось кілька практичних порад.

• З’ясувати почуття:

Надайте дітям можливість висловити свої почуття і поясніть, що сум, лють, страх та інші емоції – це цілком природня реакція людини на насильство та несправедливість. Допоможіть дітям розвинути навички подолання неприємних емоцій і запевніть їх, що у власній домівці, в школі та в громаді їм нічого не загрожує.

• Вислухати:

Замість того, щоб робити припущення стосовно рівня дитячої обізнаності або розуміння, запитайте у дітей, що вони знають про ситуацію. Пропонуйте їм ставити запитання, уважно слухайте і сприймайте їх максимально серйозно.

• Відповідати чесно:

Відповідайте на дитячі запитання по суті і кажіть їм саме те, що вони бажають знати. Формулюючи відповідь, зважайте на вікові особливості дітей; відповідайте спокійно, чітко, конкретно і прямо. Не соромтеся зізнаватися у тому, що не знаєте відповідей на деякі з їхніх запитань – натомість використайте це як можливість для спільного пошуку відповідей. Крім того, діти повинні знати, що на деякі запитання немає правильних відповідей: коли чиниться безглузде насильство, або коли люди роблять жахливі вчинки, це бентежить і лякає дорослих не менше, ніж дітей.

• Заохочувати ненасильство:

         Наголошуйте на тому, що насильство – це не вихід, і що помста або відплата не є конструктивним рішенням. Обговорюйте з молодими людьми ненасильницькі варіанти реагування на насильство, а також шляхи розв’язання проблем у мирний спосіб.

 • Уникати жорстоких сцен та образів:

Не загострюйте увагу на самому інциденті, намагайтеся триматися подалі від сцен та зображень насильства, що з’являються у ЗМІ. Натомість зосередьте увагу дітей на прикладах та образах любові та підтримки, яку проявляє абсолютна більшість людей в усьому світі.

• Обмежити доступ до ЗМІ:

Аналогічним чином, намагайтеся обмежити контакти дітей з мас-медіа з тим, щоб вони менше піддавалися впливу докучливої та тривожної інформації. Якщо ж уникнути таких контактів неможливо, намагайтеся бути поряд з дитиною і допомагайте їй розібратися зі складними та хаотичними повідомленнями. Це сприятиме розвитку її медіа грамотності та критичного мислення.

• Зосереджуватися на найважливішому:

         Замість загострення уваги на сенсаційних компонентах тієї чи іншої події, розповідайте дітям про проблеми і причини цієї події так, щоб допомогти їм краще орієнтуватися в оточуючому світі і розуміти його нюанси.

• Протидіяти упередженості та ненависті:

Обговорюючи події, що стосуються різних культурних чи релігійних груп в інших частинах світу, не допускайте проявів чи поширення стереотипів. Коли упередженість або необ’єктивність з’являється в репортажах та повідомленнях, обов’язково звертайте на це увагу дітей, навчаючи їх реагувати на прояви нетерпимості у поінформований спосіб. Наголосіть на тому, що нетерпимість та дискримінація – це погано, і обговоріть з дітьми способи протидії цим явищам.

• Стежити за “тривожними сигналами”:

Завжди відстежуйте ознаки того, що подія, пов’язана з насильством, спричиняє дитині біль і страждання – насамперед це стосується дітей, які пережили травматичні інциденти у минулому. Якщо дитина не може заснути, погано їсть, боїться відвідувати школу чи займатися звичними справами, постійно тримається поряд з рідними, поводиться відсторонено або має проблеми з поведінкою, зверніться до лікаря або психолога.

 

Домашня ігротека.

Ігри для вивільнення агресії
1. «Видихнути хмару». Уявляємо, що вдихаємо хмару й видихаємо її зі звуком (можна з «грозою» та «блискавкою»). На вдиху розкриваємо руки, показуючи, хмару якого розміру ми вдихаємо. А на видиху видаємо звук та зводимо руки, зменшуючи розмір хмари, аж поки долоні в кінці видиху не з’єднаються, ніби плескаємо ними. Можна супроводжувати
видих тупотінням ніг.
2. «Погода». Обережно торкайтеся подушечками пальців долонь чи тіла дитини, «програючи» різну погоду. Спочатку це м’які доторки, немов дитину гладять сонечко і легкий вітер (повільно, м’яко, тихо). Потім вітер посилюється та починається дощ — торкаємося і постукуємо сильніше; злива — ще сильніше; гроза та ураган — починаємо ще дмухати та кричати. Потім вітер заспокоюється, дощ стихає — поступово сповільнюємо постукування. Закінчуємо «чудовою погодою». Можна запропонувати, щоб дитина «програвала» погоду кроками на місці — спочатку розгойдувалася, потім тупотіла ніжками, потім стрибала і кричала (коли «грім»), а в кінці усміхалася та розслаблено погойдувалася, коли «ясна погода».
3. «Собаки». Спочатку перетворюємося на добрих собак, які виляють хвостиками. Потім на злих собак, які гарчать один на одного. А потім знову перетворюємося на добрих собак,
які принюхуються, знайомлячись.
4. «Р-р-р-р». Перетягуємо тканину, тримаючи її в зубах.
5. «Докричатися до Місяця». Якщо є можливість використати голос на повну силу, пробуємо викрикнути послання космонавтам (також можна кричати з різних кутів кімнати одне одному або спрямовувати звук «далеко-далеко»).
6. «Плювалки». Виплюнути (видути) з трубочки горошину, влучивши нею в ціль.
7. «Лети!» Дути одне на одного, як на перо. Дозволити дитині
дути на дорослого, щоб «здути» його з місця.
8. «Подушковий бій» (якщо це доречно в умовах, у яких живете).
9. «Борці сумо». Засунути подушку під футболку/кофту і штовхатися. Подушка пом’якшуватиме удари.
10. Рвати папір і потім збирати зі шматків колаж (це може бути будь-який образ, який запропонуєте ви або дитина).
11. «Шкрябалки та дряпалки». Нігтями «нашкрябати» малюнок у тісті, фользі, крупі, плівці.
12. «Боулінг». Збиваємо будь-які предмети (дозволяємо дитині порушити порядок).
13. «Випустити пазурі». Показуємо, як тигреня шипить і показує пазурі, коли хоче захиститися. А потім «перетворюємося» знову на людину.
14. Малюємо «каляки-маляки» фломастером або олівцем, стиснутим у кулаку.
15. «У ціль». Зминаємо в руках папір, а потім, як м’ячиком, намагаємося влучити в ціль.
16. Кричимо в «мішок для крику», стакан чи подушку.
17. Уявляємо, що ми — пружина. Присідаємо, обіймаючи коліна, і вистрибуємо розпрямляючись.